MENU

Віра

Життєвий казково-містичний світ почав в мене формуватися, мабуть, десь з пісень Макарєвіча (важко щось одне обрати), Юрія Лози (мой малєнькій плот), Стругацьких (понєдєльнік начінаєтся в суботу)… десь такого. Зазвичай з таких книжок та пісень, що вкладалися в звичний хід подій навколо: у прогулянки лісом, довгі поїздки кудись, літо в бабусі з дідусем. Але не всі книжки так легко відносилися до казок чи фантастики.

Великим відкриттям і путівником став Борхес, з його ретроспективним ознайомленням із таємницями різних культур та народів. Він наштовхнув на думку, що ці його різнобічні “казки” для когось є живими, реальними історіями та подіями. Тоді я роззирнувся навколо у пошуках подібного в оточуючих. Познайомився із декількома представниками різних релігій, течій та практик. Слухав історії, дивився як їхні життя вплітаються у ті самі казки. Спробував й собі, трошки. Історії справляли враження, захоплювали, зачаровували. Потім попускало, чи хтось шепотів нової й знов накривало. Все змішумалося поміж собою та розбавлялося повсякденням, справами вдома, роботою, стосунками з рідними та оточуючими.

Але згодом якось прийшло – досить! Наразі маю собі певну збірку, як буде час, буде що перечитати більш уважно. Тобто, досить гойдатися, треба вже зануритись у щось й прожити свої історії.

Leave a Comment!

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *